Легенда про День літнього сонцестояння

Колись давно, коли люди ще вірили в силу Сонця як живої істоти, існувала прекрасна легенда. За нею, Сонце було могутнім богом, який кожного року після найкоротшої ночі здійснював свій тріумфальний шлях по небесах — піднімався найвище і світив найяскравіше.

У день літнього сонцестояння Сонце зупинялося на мить, щоб подивитися на землю і віддячити людям за їхню відданість і любов. Саме тоді земля наповнювалася силою і життям, рослини розквітали буйно, а вода ставала теплішою.

Люди вірили, що в цей день варто загадувати найсміливіші бажання і починати нові справи, адже сонячна енергія допоможе їх здійснити. Вірили, що світло, яке дарує Сонце, очищує душу і дає натхнення.

Тож щороку в День літнього сонцестояння люди виходили на поля і гори, розпалювали вогнища, співали пісні і святкували життя — свято світла, тепла і надії.