Малює на кришках ящиків з-під боєприпасів: історія одесита, який воює у лавах ЗСУ.

Одесит Валерій під час служби у Збройних силах України пише літературні твори та малює картини. На творчість Валерія надихають птахи, а після війни він мріє продовжувати писати книги.

До 24 лютого у Валерія було звичайне життя: працював сценаристом, у вільний час грався з сином, а на сніданки любив готувати млинці.

Він також писав дитяче фентезі та вірші.

"В планах було кілька кінопроєктів, писали сценарії, обговорювали ідеї, готувалися до пітчингів Держкіно. Сім‘я, література та кіно – рік мав бути таким", – каже він.

В день нападу Росії чоловік зрозумів, що найближчим часом його плани не здійсняться.

Через декілька днів чоловік відправив дружину та сина в евакуацію, а сам пішов у військкомат.

"Там сказав, що служив у Добровольчому Українському корпусі "Правого сектору" і умію працювати з мінометами, так потрапив у бригаду, в якій зараз знаходжуся", – згадує Валерій.

З перших днів воїн почав писати короткі новели.

"Спочатку думав, що зможу дописати фентезі для дітей, але це виявилось трохи складніше, ніж гадалося. А коротка форма – ідеальна: написав і забув", – каже Валерій.

Утім, нещодавно Валерій все ж таки написав повість для дітей про Святого Миколая. А потім почав малювати, використовуючи замість полотен кришки та фанерні вставки з ящиків з-під боєприпасів та автоматів.

"Чисто випадково зайшов у магазин для художників й купив акрилові фарби та пензлі. Хлопці з мене постійно жартують: ти або малюєш, або пишеш, а коли ти воюєш?" – говорить боєць.

Насправді, увесь вільний час Валерія йде на творчість, кілька останніх місяців чоловік спить по 4 години на добу.

Спочатку художник малював ластівок. Говорить, що вони – символ їхньої батареї, бо на шевронах бійців зображений саме цей птах.

"Ластівка, як відомо, є одним з народних символів України. Вісник щастя, надії, відродження, весни, сходу, домашнього тепла і ще багато чого. Тож я малював лише її", – каже Валерій.

Свої роботи художник спершу роздавав волонтерам, які допомагають військовим, а згодом йому почали писати люди, що хотіли придбати його картини. Куратори галерей пропонують митцю організувати виставки в кількох містах України.

Він мріє дописати фентезі для дітей "Делфі та Чарівники", яке присвятив своєму синові. Дві книги Валерія вже вийшли у світ до війни.

"Події відбуваються в Одесі. Я написав дві книги з чотирьох, перша вийшла у харківському Видавництві "АССА" минулого року, друга "Макгі та Чорний дракон" мала вийти цьогоріч. Для мене ця історія дуже важлива, перш за все, тим що вона про мої улюблені місця в Одесі", – каже Валерій.